Василь Сухомлинський – видатний педагог сучасності
… Учителю потрібно володіти
величезним талантом любові до людини,
безмежною любов’ю до своєї праці і перш за все до дітей,
щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу,
ясність розуму, свіжість вражень,
сприйнятливість почуттів – без цих якостей
праця педагога перетвориться в муку…
В. Сухомлинський
Василь Олександрович казав: «Людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ми по праву можемо сказати, що Сухомлинський залишив по собі яскравий слід, він належить до найвидатніших постатей світової педагогіки. З його ім’ям пов’язане збагачення й піднесення педагогічної науки ХХ ст. Його життя і творчість залишаться назавжди дороговказом для всіх, хто присвятив себе високій місії – ростити Людину. Василь Олександрович Сухомлинський (28.08.1918–02.09.1970), український педагог, публіцист, письменник. https://www.youtube.com/watch?v=4Rt3e4N1_PA.
Василь Сухомлинський народився в с. Василівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер в Кіровоградській області) у селянській родині. Він був другою дитиною з чотирьох у сім’ї Олександра Омеляновича – теслі, члена правління колгоспу, учителя праці, сількора, активного учасника сільської самодіяльності й Оксани Юдівни, домогосподарки. Батьки виховали, крім Василя, ще трьох дітей – Івана, Сергія та Меланію. Бабуся і мама були обдарованими творчими натурами, носіями народних традицій, і це значною мірою вплинуло на особистість майбутнього педагога.
У 1926–1933 рр. В. Сухомлинський навчався у Василівській семирічній школі, де був одним із кращих учнів. Вчився добре, старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші на книги, фарби, зошити, разом із однолітками та братами ходив на Новий рік щедрувати, посівати, а влітку працював у колгоспі. У дитячому садочку на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя.
Навчався в Кременчуцькому медичному технікумі, але незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет і достроково його закінчив. У 1934 р. вступив на підготовчі курси учительського інституту в Кременчуці, потім навчався в ньому на факультеті української мови і літератури.
Через хворобу у 1935 р. залишив заняття в інституті і розпочав роботу в школі – викладав українську мову та літературу у Василівській і Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. Свій перший урок В. Сухомлинський провів у 17 років, і з того часу постійно намагався бути кращим учителем, кращим вихователем, кращим другом для своїх учнів.
Своє навчання Василь Олександрович продовжив у 1936 р. у Полтавському педагогічному інституті (заочний відділ), де здобув спочатку кваліфікацію вчителя української мови та літератури неповної середньої школи, а потім – викладача цих же предметів середньої школи (1938). З 1938 р. Василь Олександрович працював у Онуфріївській середній школі вчителем української мови та літератури, а через деякий час – завідувачем навчальної частини школи.
На початку війни Сухомлинський був призваний до армії, направлений на короткочасні курси політруків у Москві, брав участь у боях на Калинінському фронті. Перше поранення одержав в листопаді 1941 р. під Можайськом. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініне під Ржевом Василь Сухомлинський був тяжко поранений: уражено ліве плече, один осколок пройшов недалеко від серця, майже повністю не діяла ліва рука. Більше чотирьох місяців лікувався в евакогоспіталях. Значна втрата крові, осколки біля серця, розтрощена ліва рука, загроза гангрени, складні операції. Після численних госпіталів Василь Олександрович був комісований з довідкою інваліда 1-ї групи.
Після госпіталю В. Сухомлинський працював у невеличкому с. Ува в Удмуртії директором школи до 1944 р. Там Василь Олександрович одружився з Ганною Іванівною Дев’ятовою. Після звільнення України подружжя повернулося на Батьківщину.
У 1944–1948 рр. працював завідувачем Онуфріївського районного відділу народної освіти.
У 1948-му р. Сухомлинський став директором і вчителем у селі Павлиш. У Павлиській школі він пропрацював 23 роки і дійсно віддав її учням своє серце.
Сухомлинський увійшов в історію української педагогіки як педагог-гуманіст, творець педагогічної системи, в центрі якої перебуває дитина як унікальна особистість. https://ru.osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/14939/
Спадщина педагога надзвичайно багатогранна – 48 монографічних праць і брошур, понад 600 статей та 1500 оповідань і казок для дітей.
У центрі його уваги, передусім, – дитина, особистість, її духовний світ і моральні цінності. Мету виховання педагог вбачав у розвитку творчих сил і здібностей особистості в умовах колективу та на основі етико-естетичних цінностей, інтересів і потреб, спрямованих на творчу працю і саморозвиток. З позицій гуманізму, загальнолюдських цінностей, витоки яких лежать в українській духовності, її моральних імперативах і культурі, педагог розглянув виховання особистості як пізнання, духовність, працю.
Він першим у вітчизняній педагогіці розпочав організацію педагогічного просвітництва батьків. Як вважав педагог, батьки мають вчитися стільки ж років (у батьківській школі), скільки й діти.
Загалом у педагогічній системі В. Сухомлинського утвердилася певна система родинно-шкільного виховання, за якої батьки мали стати активними помічниками вчителів.
Цьому сприяло не лише навчання батьків, але й спільне проведення свят, різноманітних суспільно-корисних справ. Сухомлинський увів українську народну педагогіку в систему різнобічних педагогічних впливів, вважав її основою формування особистості.
Великого значення вчений надавав прищепленню любові до рідного слова. На цій основі створив власні оригінальні форми та методи організації навчання і виховання дітей у школі та в позакласній і позаурочній роботі.
Особливу увагу педагог приділяє школі як осередку культури. Проте, цю роль, на його думку, вона може виконати лише за умови, що в її діяльності пануватимуть чотири культи: Батьківщини, Людини, Матері та рідного Слова.
Важливе значення у виховній роботі з дітьми відводив казці, адже казка для дітей – це пожива для душі, бо в ній вирують людські почуття. Казка не лише забавляє, захоплює, зворушує дитячі серця, а й порушує серйозні життєві питання, спонукає кожну дитину до мислення й активних дій, розкриває їй загальнолюдські цінності, високу мораль і спонукає до дії. Науковий доробок Сухомлинського – 48 монографій, понад 600 статей, 1500 6 оповідань і казок для дітей. Його твори видані 53-ма мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн. примірників.
Найбільш відомі книги В.О. Сухомлинського:
«Серце віддаю дітям» – підсумок його роботи як педагога та вчителя. Книга видана 32 мовами світу, витримала 55 видань; «Народження громадянина»; «Павлиська середня школа»; «Як виховати справжню людину»; «Сто порад вчителеві»; «Розмова з молодим директором школи»; «Книга про любов» та інші.
Усі праці Василя Сухомлинського пройняті гуманним ставленням до дитини, пошаною до її особистості, розумінням її інтересів, почуттів, позиції. У книзі «Серце віддаю дітям» він писав: «Дитячий світ – це особливий світ. Діти живуть своїми уявленнями про добро й зло, честь і безчестя, людську гідність».
Феномен особистості Василя Сухомлинського характеризує його творча спадщина. 48 книг, понад 600 статей, оповідання і казки (понад 1500 назв), що вийшли мільйонними накладами (загалом понад 15 млн.) 53 мовами народів світу. Книгу-символ гуманістичної педагогіки «Серце віддаю дітям», за яку автор був удостоєний першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973) та Державної премії УРСР (1974), видано 55 разів 32 мовами.
Яке б то щастя було – запросити нині Василя Олександровича до діалогу! Його роздуми та ідеї не втратять своєї актуальності і через століття, вони – «педагогічні студії» для вчителів, батьків, вихователів, усіх, хто не байдужий до процесу становлення особистості, громадянина.
Виплекані педагогом щирі поради, що йдуть від серця до серця, породжують розумові, моральні, естетичні почуття:
- «Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним, товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею».
- «Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим що можна. Перевіряй свої вчинки… Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре».
- «Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство».
Тонким психологізмом та глибиною педагогічного спостереження характеризуються роздуми Василя Сухомлинського про виховання:
- «Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе».
- «Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька».
- «Учитель творить Людину. Ці мудрі й ваговиті слова можна сказати тільки про матір і батька».
Влучністю та мудрістю вирізняються крилаті вислови Василя Олександровича про навчальний процес та учительську працю:
- «Знання без виховання – меч в руках божевільного»
- «Програми в усіх школах одні й ті ж, підручники однакові, але школи різні, тому що різні вчителі. Школа – це передусім учитель. Особистість учителя – наріжний камінь виховання».
- «Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе».
- «До хорошого уроку учитель готується все життя».
- «Вільний час учителя – це корінь, який живить джерела педагогічної творчості.
- «Школа – не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи – виховання здібностей».
- «Велика виховна сила школи народжується там, де у людини, перед якою тільки відкривається життя, є улюблений учитель».
Василь Сухомлинський гостро і влучно апелював до учасників освітнього процесу, громади щодо важливості патріотичного виховання молоді, формування свідомого громадянина, розвитку кращих людських якостей і протидії моральним вадам:
- «Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо».
- «Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість – радість споживання».
- «Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином».
- «Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями».
- «Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, – з усякого погляду справжня людина».
Особливу увагу педагог приділяв вихованню почуттів молоді, формуванню у них правильного розуміння любові, поваги між чоловіком і жінкою:
- «Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини».
- «Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість».
- «Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива».
- «Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов».
- «Для того, щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок».
Як філолог, залюблений у мову, Василь Сухомлинський влучно схарактеризував головний інструмент виховного впливу:
«Слово – найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…».
Велет освітянської думки, носій педагогічної мудрості світового масштабу завжди мав власну точку зору і відповідь на різні життєві питання. Як би він визначив сенс свого існування? Думається, що відповідь була б такою: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи відповідаю: Любов до дітей» (В. Сухомлинський)
Більше дізнатися про життєвий шлях та творчий доробок Василя Олександровича Сухомлинського зможете за покликанням
Радимо прочитати:
Василь Сухомлинський: життєвий шлях та педагогічні погляди / В.В. Кузьменко [та ін.] ; Херсон. акад. неперерв. освіти.– Херсон: Херсон. акад. неперерв. освіти, 2013.– 111 с.: іл.
Калуська Л. Видатні українські педагоги: інформаційний довідник.– 2-ге вид.– Тернопіль: Мандрівець, 2010.– 224 с.
***
В.О. Сухомлинський. Біобібліографія: 2008–2013 рр. / Укр. асоц. В. Сухомлинського, Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В.О. Сухомлинського; упоряд. Л.М. Заліток.– Вінниця: Нілан-ЛТД, 2014.– 255 с.– (Видатні педагоги світу; вип. 10).
- Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський. – Київ : Рад. шк., 1978. – 263 с.
- Сухомлинський В. О. Вічна тополя : казки, оповідання, етюди / В. О. Сухомлинський. – Київ : Генеза, 2003. – 272 с.
- Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – Київ : Рад. шк., 1976. – Т. 1. – С. 55–206.
- Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – Київ : Рад. шк., 1977. – Т. 4. – С. 393–626.
- Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – Київ : Рад. шк., 1977. – Т. 3. – С. 7–279.
- Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський. – Київ : Рад. шк., 1988. – 304 с.
