29 січня — День пам’яті Героїв Крут: символ мужності і любові до України
Вони лягли під Крутами…
Зимою…
Червона кров на білизні снігів.
Без страху, без вагань в страшнім двобої.
Щоби Вітчизну ворог не скорив.
Вони лягли під Крутами…
Хлоп’ята…
Юнці безвусі проти чорних сил.
Щоб Україна не була розп’ята,
Як ангели, пішли за небосхил.
Вони лягли під Крутами.
Як докір.
Німий, болючий докір для живих.
Кривава рана, вічна і глибока…
Ох… Скільки ж в України ран таких.
Лідія Мищенко
29 січня 2025 року Україна вшановує пам’ять Героїв Крут — молодих українських патріотів, які понад століття тому, у 1918 році, стали на захист незалежності молодої Української Народної Республіки. Ця дата є одним із найяскравіших прикладів героїзму, самопожертви та національної гідності в історії нашої держави.
Історія Героїв Крут — це не просто епізод з минулого. Це приклад, що надихає нові покоління українців.
Вони були зовсім молодими — багатьом було лише 16–18 років, але їхня відвага, принциповість і відданість стали уроком мужності для нас.
Після бою тіло одного з загиблих юнаків було знайдено з книжкою Шевченкового «Кобзаря» у кишені. Цей символічний момент показує, наскільки глибоко вони усвідомлювали важливість своєї місії: боронити не лише землю, а й ідею національної свободи та культури.
Історія вкотре повторилась, що підтверджує важливість аналізу помилок задля виправлення долі народу. За понад 100 років ординська натура північного сусіда зовсім не змінилась. У теперішньому протистоянні російський окупант однаково несе терор, масові вбивства, катування, мародерства та руйнування на українські землі.
Подібно до подій понад сторічної давності сьогодні нащадки тих самовпевнених більшовиків знову погрожують «взяти Київ за декілька днів». Тож молодий цвіт української нації змушений самовіддано проливати кров за незалежність нашої держави. Чимало тих, хто сьогодні повинен навчатися, працювати і творити задля майбутнього України, відстоюють її існування як незалежної держави на полі бою.
Такі епізоди нашої історії змушують усвідомити, що однієї пам’яті замало – ми маємо не лише пам’ятати і вшановувати наших Героїв, а й захищати Українську Державу на всіх фронтах, аби раз і назавжди перемогти ворога.
Пам’ятаймо, що незалежність і свобода не є дарунком, а результатом жертовної боротьби багатьох поколінь.
Пам’ять про Героїв Крут закликає нас цінувати те, що ми маємо, і бути готовими боронити це від ворога.
Вічна слава й пам’ять Героям, які полягли в бою за наше сьогодення та свободу України!
Історична довідка
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол .
Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в сутичку, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.
Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.
У бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 чоловік.
Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі. Цей похорон став актом національної скорботи та вдячності.
Юні герої Крут зробили майже неможливе та ціною власного життя довели, що незалежність України — це цінність, за яку варто боротися.
