Максим Рильський і Ліна Костенко – два великих поети, гордість України

Максим Рильський і Ліна Костенко народились в один день – 19 березня. Тільки з різницею в 35 років. Максим Тадейович у 1895 році, Ліна Василівна – у 1930. За віком, за даним Богом талантом, за світосприйманням  вона могла б бути його донькою. 

19 березня 1895 року народився український поет та перекладач Максим Рильський. Він був майстром інтимної лірики, а також одним з учасників літературного об’єднання неокласиків. Свій перший вірш написав у семирічному віці, а у п’ятнадцять років представив дебютну поетичну збірку “На білих островах”. Загалом у Рильського 35 поетичних збірок, а також понад чверть мільйона поетичних рядків, перекладених, зокрема із французької й польської мов.

“У кожної нації своя хвороба. У Росії — невиліковна” — це слова легендарної української поетеси і письменниці. У своїх творах “залізна леді української поезії” — саме так називають Костенко — нещадно критикувала радянську владу. Була учасницею дисидентського руху, члени якого не боялись відкрито висловлювати свої політичні погляди. Тому її творчість була заборонена на 15 років. Однак Ліна Василівна продовжувала писати, і у 1979 році представила чи не найвідомішу свою працю — віршований історичний роман “Маруся Чурай”.

Максим Рильський і Ліна Костенко відбили суть своєї епохи, не розмінюючись на дрібниці. Як великі поети, вони осмислили і відобразили у поезії хід нашої історії.

Одного разу вони зустрілись, і Ліна Костенко в тій мимовільній зустрічі побачила знак долі та  присвятила Рильському вірш:

Ледь-ледь торкаю слово аквареллю

прив’ялий ранок, тиша, парапет.

З кленового туманного тунелю

виходить Рильський, майже силует.

Різьба по небу – дерево черлене.

Я теж з туману обрисом з’явлюсь.

Він сумно-сумно дивиться на мене,-

хто я така, чого я так дивлюсь.

А я дивлюся… Я хвилююсь трохи…

І розминулись. Тільки силует.

Оце і все. Зустрілись дві епохи.

Дурне дівчатко і старий поет.

Кружляє листя, і не чутно кроків.

Пейзаж, котрому років, років, років.

Ліна Василівна Костенко в усі часи, на всіх перегонах історії лишається собою. Вона відмовляється від нагород і премій, не дає інтерв’ю, не розказує про особисте життя…

А кожен твір Ліни Костенко стає культурною подією

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться –

У мене жодних претензій нема

До Долі – моєї обраниці.

                                             (Ліна Костенко Доля)

Поетичний марафон до ювілею Ліни Костенко (+ добірка матеріалів для проведення тематичного уроку)